МОДУЛЬНЕ НАВЧАННЯ І ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ І СТУДЕНТІВ

В останні роки поширення в навчальних закладах різних типів і рівнів акредитації набирає модульне навчання. Умови для цього створені Міжнародною організацією праці (МОП), зокрема Українським міжгалузевим центром Модульного навчання (УМЦМН). Особливістю модульного навчання є те, що учень може частково або повністю самостійно працювати в майстерні за запропонованою йому індивідуальною навчальною програмою.

Модульна система є перспективною формою навчання. Вона гарантує якість підготовки фахівців, скорочує термін навчання, зменшує витрати на професійну підготовку. Модульна система передбачає, що теоретично-виробниче навчання проводить одна особа – майстер-викладач. Ця система навчання дає можливість оволодіти професією у кілька етапів, а конкретний кваліфікований розряд присвоюється учням залежно від фактичного оволодіння ними професійними знаннями та вміннями, що підтверджується тестуванням наприкінці кожного елементу модульного блоку.

В основу модульного навчання покладене виробниче завдання. Програма, якою повинен оволодіти учень, поділяється на модульні блоки (МБ). МБ – це логічно завершена частина роботи в межах виробничого завдання або діяльності з чітко визначеним початком і кінцем. Отже, МБ визначається комплексом навичок, умінь і пов’язаних з ними знань, що є складовими кваліфікаційної характеристики певної професії.

Кожна модульна одиниця має відповідати таким категоріям:

- розподіл навчальної програми на МБ;

- визначення операцій, що виконуються в межах кожного МБ;

- визначення вимог до роботи, що виконується у межах кожного блоку;

- формування вимог до знань та умінь учня в оволодінні професією.

До МБ входять ряд логічно пов’язаних операцій, які повинен визначити та грамотно описати кваліфікований працівник.

Модульні блоки складаються з модульних навчальних елементів (НЕ). Розробляються НЕ на основі окремих виробничих операцій у вигляді коротких тестів і малюнків, а також тестів і практичних завдань.

НЕ може використовуватися для самостійної роботи учнів, а також для його роботи під керівництвом педагога. Навчальна програма складається з повного комплекту НЕ. У підручнику Н.В.Батраченко, В.П.Головінова і Н.М.Каменєвої [3], наприклад, знаходиться 81 НЕ. На першій сторінці кожного НЕ вміщено його назву, цілі навчання, перелік обладнання та інструментів, які використовуються в роботі з цим НЕ. На наступних сторінках розміщений відповідний навчальний матеріал.

Кожний НЕ поділений на кроки. Кроки пронумеровані. Навчальний матеріал викладається послідовно, крок за кроком, у доступній формі у вигляді малюнків і коротких коментарів до них. Малюнки також пронумеровані. Номер малюнку відповідає номеру кроку.



Чітко сформульовані цілі навчання необхідні як для викладача, так і для учня. Коли останній знає, що від нього вимагається після закінчення навчання, він може досягти значно кращих результатів, на будь-якому етапі програми контролювати свої власні успіхи в одержанні нових умінь і навичок, вміти оцінити свої дії.

Основою навчання в модульній системі є НЕ. Короткий текстовий опис трудових навичок кваліфікованого працівника супроводжується ілюстраціями самих прийомів, операцій роботи. Ілюстрації дають учневі чітку та конкретну наочну інформацію про матеріали, що вивчаються. Ілюстрації формують в учня конкретні зорові враження про трудові прийоми тієї операції, що виконується. Ілюстрація надає можливість порівняно тривало розглядати зображення, де послідовно показані всі етапи трудового процесу.

Наприкінці кожного НЕ є тести для перевірки вмінь і навичок, засвоєних учнями. Тести НЕ адресовані учню, що значною мірою зменшує психологічний бар’єр, пов’язаний з перевіркою знань, вмінь і навичок. Тести можна також використовувати для самоперевірки.

Досвід свідчить, що під час використання модульної системи навчання доцільно застосовувати трирівневий контроль успішності.

На першому з них використовують контрольні тести НЕ. Тут передбачена двобальна шкала оцінки засвоєння навчального матеріалу (“так” або “ні”). Можна використовувати й інші шкали (“п’ятибальну”, “дванадцятибальну”).

Другий рівень пов’язаний з кваліфікаційними випробуваннями на рівні МБ. Учневі пропонується виконати роботу, що охоплює вміння та навички з кількох НЕ.

Нарешті, на третьому рівні проводяться кваліфікаційні випробування за правилами, що діють в системі професійно-технічної освіти. Після таких випробувань учню присвоюється кваліфікаційний розряд за певною професією.

РОЗДІЛ 3. ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ КУРСІВ

Неперервне підвищення кваліфікації та зростання фахової майстерності набуває особливої актуальності в сучасних умовах реформування освітньої галузі. Процеси, що відбуваються в суспільстві, в освіті привели до появи розриву, відставання між інформаційно-інноваційними перетвореннями та рівнем використання наукових і технологічних досягнень в освітньому процесі, потребою забезпечення неперервного розвитку професійної компетентності інженерно-педагогічних працівників закладів професійно-технічної освіти, відсутністю систематичної післядипломної освіти та підвищення фахової майстерності.



Розв’язання цих проблем можливе шляхом підвищення кваліфікації з метою поглиблення професійної компетентності інженерно-педагогічних працівників (ІПП) професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ), яке можна здійснювати на внутрішньоучилищному, курсовому, самоосвітньому регіональному та державному рівнях післядипломної освіти. Для здійснення такої неперервної системи підвищення фахової майстерності необхідно мати чітке уявлення про загальну, професійно-педагогічну, практично-діяльнісну культуру, рівень професіоналізму ІПП ПТНЗ.

Ця робота може бути частково реалізована в межах методичної комісії навчального закладу та більш глибокого навчання в школах фахової майстерності, які можуть бути організовані в окремо взятих навчальних закладах. Наприклад, в одному училищі або на рівні обласних навчально-методичних центрів професійно-технічної освіти (НМЦ ПТО). Можливе здійснення підвищення кваліфікації в школі фахової майстерності (на базі навчального закладу) (I етап) та на очно-заочних курсах на базі обласних навчально-методичних центрів ПТО – ІІ етап. Така форма підвищення кваліфікації, фахової майстерності здійснюється на основі діагностування потреб педагогів і реального рівня їхньої професійної компетентності, що дає змогу здійснювати неперервне підвищення кваліфікації без відриву від основної роботи на базі навчального закладу за умов наявності відповідного кадрового потенціалу та належної матеріально-технічної бази. Це дає можливість здійснити добір змісту, форм, методів, засобів навчання та створить умови, коли кожний ІПП зможе неперервно підвищувати свою професійну компетентність та фахову майстерність.

В останні роки в Україні, як і у всьому світі, все більшої популярності набуває ідея дистанційного навчання (ДН), що ґрунтується на застосуванні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, дозволяє розв’язувати проблеми навчання та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників. Особливо актуально постало питання підвищення кваліфікації та фахової майстерності без відриву від роботи в зв’язку зі складним економічним становищем сімей ІПП та навчальних закладів, сімейними обставинами, виробничими можливостями (курси підвищення кваліфікації зазвичай проводяться під час навчального року) та інші.

Для підвищення кваліфікації та фахової майстерності на базі навчального закладу необхідні відповідно підготовлені кадри, які б могли вести навчання, можливість залучення науковців до такої роботи та навчально-матеріальна база, на якій можна було б здійснювати навчання ІПП з одночасним практичним застосуванням набутих знань на практиці, тобто проведення відповідних занять, застосування розроблених навчально-методичних комплексів та інше.

Підвищення кваліфікації з використанням ДН характеризується такими факторами:

Гнучкість, коли ті, які навчаються, підвищують свій фаховий рівень на робочому місці, не витрачаючи додаткових коштів, працюючи в будь-який час та в зручному місці.

Адаптивність, що забезпечує реалізацію індивідуального графіка одержання відповідної освіти.

Модульність – комплекс програм, що дає цілісне уявлення в конкретній предметній галузі. Це дає можливість формувати навчальну програму з набору модулей-курсів, які відповідають даному навчальному закладу.

Економічна ефективність – значно дешевша форма навчання, ніж денна форма.

Орієнтація на кінцевий результат – професійна підготовка в системі ДН відповідає запитам тих, хто в ній навчається, та потенціалу викладачів (т’юторів).

Можливість використання досвіду інших навчальних закладів і країн.

Однією з найважливіших умов організації ДН є чітка робота внутрішньої комп’ютерної мережі. Суттєве значення має підготовка навчально-методичного комплексу, що використовується т’юторами (викладачами) під час навчання.

Набір матеріалів такого комплексу включає:

· текст (електронний) з викладенням теоретичного матеріалу;

· питання для самоконтролю з відповідями на них;

· контрольні запитання для перевірки знань;

· тестові завдання для проміжного контролю знань;

· лабораторні (практичні) роботи з методичними вказівками;

· курсові роботи з завданнями та методичними вказівками до їхнього виконання;

· довідкові матеріали.

ДН передбачає наявність трьох суб’єктів, необхідних для її функціонування.

1. Викладачі, які мають відповідні знання та навички в тій галузі, в якій здійснюється підвищення кваліфікації.

2. Працівники, які бажають підвищувати кваліфікацію та фаховий рівень в умовах ДН.

3. Адміністратори, від яких залежить розв’язання питань ДН у відповідному навчальному закладі.

Система підвищення кваліфікації та фахової майстерності за дистанційною формою загалом містить два етапи.

На першому з них навчання здійснюється в школі фахової майстерності за дистанційною формою з використанням внутрішньої мережі Іntranet. Кожний ІПП має можливість вибрати тематику курсів для навчання та викладачів; отримувати консультацію один раз на місяць, виконувати лабораторні (практичні) роботи, проходити тестування, виконувати контрольні роботи, готувати курсову роботу.

На другому етапі навчання здійснюється на базі НМЦ профтехосвіти області; слухачам читають лекції з психології, педагогіки, а також вони виконують підсумкову курсову роботу.

На першому етапі робота т’юторів принципово відрізняється від роботи викладача за традиційною формою. Методика побудови курсу та його реалізація вимагають активної роботи з комп’ютером, з відповідним консультуванням у викладача.

Викладачі контролюють виконання слухачами навчального графіку, допомагають у виконанні різноманітних завдань, встановленні програмного забезпечення на ПЕОМ і роботі з ним.

Така система підвищення кваліфікації (фахової майстерності) дозволить:

· навчальним закладам зберегти кадровий потенціал, постійно підвищувати фахову майстерність ІПП, впроваджувати новітні технології, залучати до навчання все більшу кількість ІПП;

· всім учасникам ДН мати постійний доступ до мережі Internet з організації праці, системи перепідготовки кадрів;

· навчальним закладам підвищити ефективність їхньої діяльності, завдяки підвищенню фахової майстерності інженерно-педагогічних працівників на власній території у вільний час;

· адміністрації розв’язати проблему неперервного підвищення кваліфікації та фахової майстерності на робочих місцях з використанням навчально-матеріальної бази ПТНЗ, постійно її вдосконалювати.

Використання ДН для підвищення кваліфікації та фахової майстерності не має обмеженості в наповнюваності груп навчання, виникає можливість поглибленого вивчення навчального матеріалу. Викладачі школи фахової майстерності повинні готувати та створювати електронні курси лекцій з гіперпосиланнями та мультимедійними завданнями типу “кейс” викладача. Спеціальні програми допоможуть узагальнювати інформацію про успіхи, рівень знань та інтереси слухачів. Тим самим кожний з них створить свій “кейс” слухача. Використання внутрішньої мережі Iнтранет дає можливість кожному ІПП користуватися електронною бібліотекою училища, знайомитися з кращим педагогічним досвідом працівників закладу. Це дає можливість кожному самостійно вчитися, усувати прогалини з будь-якого предмету, теми, обговорювати проблеми з т’ютором, систематично контролювати себе, рівень своєї самопідготовки. Сьогодні, в умовах обмеженого фінансування, відсутності бюджетних коштів на розвиток телекомунікаційних мереж, забезпечення комп’ютерами навчальних закладів ПТО, сучасного економічного стану ІПП навчальних закладів, відсутності необхідного ліцензійного програмного забезпечення тощо не дає можливості значно піднести рівень знань як учнів, так і викладачів. Тому описана в даному параграфі технологія підвищення кваліфікації та фахової майстерності ІПП на їхніх робочих місцях, що не потребує значних коштів і витрат, буде корисна всім навчальним закладам.


2712716520556759.html
2712769000732015.html
    PR.RU™